З перших днів війни Катерина Осадча допомагає українцям знайти близьких, з якими було втрачено зв’язок через вторгнення рф на територію України.
“Я жива” - такою була остання смс, яку отримала від своєї подруги Любов Коропець. На початку березня у телеграм-каналі “Пошук зниклих” розшукували Ірину Струпинську, з якою був втрачений зв’язок у тимчасово окупованому Гостомелі.
“Мій чоловік - військовий, і був далеко від дому, коли російські окупанти атакували Гостомель. Мені подзвонила кума та сказала, що кадирівці вже у місті і розстрілюють сім'ї АТОшників. Вже наступного дня у паніці ми з дітьми та батьками тікали з міста. Всю дорогу я читала молитви, а коли опинилася у безпеці, кожну хвилину думала про свою подругу, яка залишилась у Гостомелі і ховалася з дитиною у підвалі свого будинка. Я дуже боялася, щоб її там не вбили і не згвалтували, адже вона дуже гарна жінка. Ми знаємо одна одну вже багато років. В той час ми спілкувались кожен день, вона розповідала, що у них закінчується їжа і вони весь час сидять у підвалі. Я її підтримувала, казала, що все буде добре, вона з дитиною виживе, але згодом зв’язок обірвався”, - говорить подруга Ірини.
До початку повномасштабної війни жінки працювали разом у ліцеї, дружили сім’ями та разом ходили на зумбу.
“Я переживала про Іру та її доньку кожну хвилину. З Гостомеля постійно приходили найжахливіші звістки, і в якийсь момент я втратила віру в те, що вони виживуть. Казали, що містечком йдуть кадирівці, які вбивають і гвалтують усіх на своєму шляху. Восьмого березня повинна була відбутись перша евакуація, я шукала списки людей та сподівалась, що Іра жива і евакуювалась. Кілька наступних днів росіяни не випускали українців із окупованих міст. Жителі міста марно чекали на українські евакуаційні автобуси, адже порятунок кожного разу зривався”, - говорить Любов.
На щастя, Ірина з донькою все ж таки змогли евакуюватися попри всі перешкоди.
“Коли дуже сильно стріляли, ми завжди бігли у підвал, - говорить Ірина. - Однієї ночі ми прокинулися від того, що нам ліхтариком світять у очі. Чоловік у формі сказав: “Виходьте, де ваша квартира?”. Ми показали, на що він сказав не зачиняти двері, щоб він у будь-який момент зміг до нас зайти. Під час першої евакуації ми йшли близько 4 кілометрів і чекали на евакуаційні автобуси. Було холодно та темно, дитина була дуже виснажена, тому коли ми зрозуміли, що евакуація зірвана, ми попросилися переночувати у людей, адже йти назад додому було дуже страшно. Вибухи та стрілянина не припинялися. Коли ми йшли звідти через ліс, моя дитина питала, чи точно ми зможемо втекти, але надії на це не було. Нас наздогнав чоловік на велосипеді і сказав повертатися, нібито автобуси будуть через 2 години. Так ми змогли евакуюватися”.
Першою, кому подзвонила Ірина, була її подруга. Жінка розповіла, що у перших розмовах боялася спитати її, як вона жила в окупації, адже там могло статися що завгодно.
“Мабуть на четвертій телефонній розмові ми проговорили більше ніж 1,5 години. Проговорили все, що було, змогли навіть посміятися та згадати наше щасливе минуле і почати все спочатку. Більше двох тижнів я не могла розмовляти ні з ким, і я дуже вдячна Любі, що вона не насідала на мене з питаннями, а дала мені час оговтатись. Поки що ми не зустрілися, адже знаходимося у різних країнах. Мрію нарешті побачити подругу, обійняти її та поговорити наживо. Це будуть сльози радості та багато емоцій”, - говорить Ірина.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що Катя Осадча та Юрій Горбунов продовжують вести активну боротьбу з російськими окупантами на інформаційному фронті і займатися волонтерством. І якщо зірка «Світлого життя» постійно перебуває з дітьми у Києві та повністю присвятила себе пошуку зниклих людей, то продюсер їздить Україною та Європою.
Дивись відео по темі:
Більше цікавих матеріалів можна прочитати на clutch.ua.
Підписуйтесь на наш youtube-канал Клатч Онлайн і Клатч Старс.