Аріна, розкажіть, чим зараз наповнене ваше життя, бо ви не часто зараз даєте інтерв’ю…

Через війну я вже більше року з дочкою Василиною та моїми батьками живу у Німеччині. Я, яка ніколи нічого не боялася, із появою дитини, зрозуміла, що зроблю все щоб її вберегти. Тому ми зараз, як і сотні тисяч інших жінок вчимося жити в нових реаліях і як можемо, допомагаємо Україні. Вся моя діяльність сьогодні, спрямована власне на це. Я співпрацюю з благодійними фондами, волонтерами, даю благодійні концерти в Європі та США. Нещодавно випустила новий альбом "Gloria", 100% прибутку з якого, підуть в один з благодійних фондів.

Аріна Домскі

Новий альбом «Gloria» був записаний ще до початку війни. Чому ви вирішили випустити його саме зараз?

Я думаю, що зараз настав його час. Через нього я знайомлю європейського слухача із українською культурою, бо в альбом увійшли треки українською, наприклад “Ой ходить сон коло вікон”. Я відкладала, бо “не на часі”, бо сконцентрована на благодійних концертах, а потім, спілкуючись зі своєю аудиторією у соціальних мережах я зрозуміла, що людям потрібні позитивні емоції. Читала коментарі про те, як моя музика надихає, підтримує у ці важкі часи. А моя музика – це спосіб передати те, чого не можу висловити словами.

Ви всі гроші з продажу альбому направляєте на благодійність, а з чого живе ваша команда, ви гастролюєте?

Моя команда залишилась в Україні і я за ними дуже сумую. Диригент оркестру зараз в ЗСУ, як і деякі музиканти та артисти балету. Хтось з жіночої половини команди виїхав за кордон з дітьми. Ми всі чекаємо нашу перемогу і мріємо зібратись на сцені всі разом. На сьогоднішній день я даю приблизно 90% благодійних концертів, і 10% комерційних. По можливості, намагаюсь залучати українських фахівців до своїх виступів. Таким чином ми допомагаємо і підтримуємо один одного.

Аріна Домскі

Ви виступали в Нью-Йорку на Таймс-сквер. Про це до війни мабуть мріяло багато артистів, але зараз це був благодійний концерт. Які відчуття, співати на головній площі Нью-Йорку?

Це був мій перший приїзд у Нью Йорк і я щаслива, що змогла виконати на Таймс - сквер українську класику. Колись диригент О. Кошиць приїхав зі своїм хором на гастролі до Нью- Йорка, де вони вперше виконали український "Щедрик". Який Америка та світ сьогодні знають, як "Carol of the Bells".

Аріна Домскі, Лілія Подкопаєва, Марічка Падалко

Так само виступаючи у Нью Йорку , мені хотілось американську публіку познайомити з українською класичною музикою і я сподіваюсь, що ця музика буде впізнавана в усьому світі.

Аріна Домскі

Багато артистів розповідають, що музика їх врятувала, витягнула із депресії. А шо рятує вас, виводить із пригніченого стану?

Перші три місяці після початку повномасштабної війни, я не знала що робити далі, була депресія. Мені нічого не хотілось робити. У Німеччині я познайомилась з парою літніх музикантів, вони виявились моїми сусідами. В їхньому будинку є рояль, так я знову почала потроху займатись музикою і повертати вокальну форму. Згадала свій репертуар, який я виконувала ще в консерваторії. Ми зробили камерну програму творів європейських та українських композиторів, яку представили місцевій публіці.

Це був мій перший виступ, після початку війни. Музика повернула мені смак до життя. Але головний мій стимул - це моя донька! І коли у мене складна ситуація і опускаються руки, я дивлюсь на неї і розумію, що не маю права здаватись. До речі дочка ходить на всі мої концерти в Німеччині, вона мій самий вдячний глядач.

Їй вже близько двох років, але ви її майже не показуєте в інстаграм. Як проходять ваші будні в ролі мами?

Так я не дуже люблю ділитись своїм особистим життям. Мої будні не дуже відрізняються від буднів багатьох українських жінок. Вранці я відвожу дочку до дитячого садочку. В групі тільки німецькі діти та вихователі, англійською майже ніхто не говорить. Моя дочка вже знає декілька слів по німецьки та розповідає вірші німецькою. Але і про українську мову ми не забуваємо.

Дома повністю перейшли на українську. Інколи мені буває складно її зрозуміти, бо вона вже трішки міксує мови, плюс додає щось від себе. Також вона вже знає, коли я іду на концерт і допомагає мені складати валізи. І ми домовляємось з нею, що вона буде гарно себе поводити та не буде плакати. У нас вже є традиція, повертаючись з гастролей я привожу ій іграшки або музичні книги, їх вона особливо любить.

Багато хто з артистів опановують нові професії, наприклад деякі актори їдуть працювати барістою. Ви не думали опанувати щось нове?

Я дуже вдячна долі, що у мене є можливість залишитися в професії та утримувати свою родину. Безмежно поважаю людей, які опановують щось зовсім нове, адаптуються до реалій, але я можу уявити яка в них туга за творчістю. За останній рік я почала давати камерні концерти. Вперше в житті у мене був виступ у супроводі органу. Також отримала пропозицію взяти участь в одному проекті у Німеччині, він пов'язаний з класичною музикою, але поки не можу розголошувати деталі. Почала працювати над українським альбомом, в який увійдуть українські народні пісні та українська академічна музика. Це все для мене нове...

Аріна Домскі

Від яких своїх звичок ви відмовилися після 24 лютого?

Сьогодні я намагаюсь не відкладати життя на потім. Розставляти правильно пріоритети і проводити час з найближчими. Я точно знаю, що родина важливіша за всі премії світу, час із донечкою набагато цінніший, ніж прийти на захід на якому треба бути. Також передивилася свої витрати, наприклад, якщо можу зробити мейкап на зйомку чи концерт сама, то чому б ні. Комерційних виступів небагато, а команду фінансово підтримувати потрібно. Ну і готувати трішки почала. Зізнаюся, що це зовсім не моє, але Василинка приносить мені миску і каже: “печиво”. І ми йдемо його пекти разом.

Можете сказати, що вже адаптувалися до життя в Німеччині? Що подобається, а що дається найважче?

Я була не один раз у Німеччині до війни. І трішки мала уявлення про життя в цій країні. Зараз я живу недалеко від кордону з Люксембургом, тут дуже красивий край. Але за Україною і домом дуже сумую, я тут, а сердце там. Мої пріоритети дуже змінились за останній рік. Я намагаюсь дякувати долі за все. Мені зустрічаються хороші люди, які допомагають мені і нашій країні. Але без розчарувань не обходиться. Наприклад, мене неприємно здивували німецькі лікарі. Я вдячна своєму дитячому педіатру в Україні за допомогу на відстані. Можу сказати, що будучи далеко від дому, я усвідомила наскільки прогресивна та комфортна для життя Україна.

Ще редакція Сlutch радить прочитати:

Топ-5 перекусів: корисна ситість під рукою